Словник української мови (1937)/випорхати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
випорхати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випорха́ти, ха́ю, єш, гл. Порошить. Чорна хмара виступає, дрібний дощик викрапає, білий сніжок випорхає, бурлак ніжки піднімає. Мет. 464.