Словник української мови (1937)/випозивати

by Борис Грінченко

◀ випогоджуватися

Словник української мови Борис Грінченко В випозивати

випозичити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́позивати, ваю, єш, гл. Получить по приговору суда. Він судився, та нічого з його не випозивав. Змиев. у. Тільки два карбованці й випозивав за бика. Канев. у.