Словник української мови
Борис Грінченко
В
випинати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Випина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́пнути и ви́п'ясти, пну, неш, гл. 1) Выставлять, выставить вперед, выпячивать, выпятить. 2) Выпучивать, выпучить. Кобза як не випинав баньки… однак не розгледів. Стор. М. Пр. 52. Вип'яв очі — неначе ті баньки. Ном. № 6597.