Словник української мови (1937)/випадок
| ◀ випадковий | Словник української мови В випадок |
випалити ▶ |
|
Ви́падок, дку, м. Случай. Пішло́ на ви́падок. Пошло на беду. Ном. № 1768. Ви́падком ви́пасти: а) случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц., б) пойти прахом. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. Ви́падком. Случайно.