Словник української мови (1937)/винуват

by Борис Грінченко

◀ виношуватися

Словник української мови Борис Грінченко В винуват

винувате ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Винува́т, винува́тий, а, е. 1) Виновный, виноватый. Ні сном, ні духом не винуват. Ном. № 4055. Нехай на себе жалкує винуватий. Ном. № 7067. 2) Должный, должник.