Словник української мови (1937)/винишпорити

by Борис Грінченко

◀ винитися

Словник української мови Борис Грінченко В винишпорити

винищити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́нишпорити, рю, риш, гл. 1) Переискать, перешарить по всем закоулкам. Тут же тобі така дітвора, що все винишпорить. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. 2) Разыскать, выискать, найти.