Словник української мови (1937)/винити

by Борис Грінченко

◀ виникнути

Словник української мови Борис Грінченко В винити

винитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вини́ти, ню́, ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. I. 104).