Словник української мови (1937)/вилюжка
◀ вилюднювати | Словник української мови В вилюжка |
виля ▶ |
|
Вилю́жка, ки, ж. 1) Волнистая линия, — напр. в орнаменте писанок. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривление. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.