Словник української мови (1937)/вилуплюватися

by Борис Грінченко

◀ вилуплювати

Словник української мови Борис Грінченко В вилуплюватися

вилупок ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вилу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́лупитися, плюся, пишся, гл. 1) Выйти из яйца. Як вилупляться гусята або каченята, то, щоб здорові росли, гніздо і шкалярущу виносять на воду. Ном. № 288. 2) Родиться, выйти (презрительно). Мав уродитися чоловік, та вилупивсь чорт. Ном. № 2917.