Словник української мови (1937)/викуп

by Борис Грінченко

◀ викувати

Словник української мови Борис Грінченко В викуп

викупати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́куп, пу, м. 1) Выкуп. Зостав його, нехай живе на світі, бо він мені подав за себе викуп. К. Іов. 73. 2) Искупление. Од пекла до викупу, до царства небесного душу проводжає. Макс.