Словник української мови (1937)/викочувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
викочувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вико́чувати, чую, єш, сов. в. ви́котити, чу, тиш, гл. Выкатывать, выкатить; вывозить, вывезти из чего. Викочує спід повітки віз. ЗОЮР. II. 201. Та винесе самопали, викотить гармати. Шевч. 450.