Словник української мови (1937)/викохувати

by Борис Грінченко

◀ викохати

Словник української мови Борис Грінченко В викохувати

викохуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вико́хувати, ую, єш, сов. в. ви́кохати, хаю, єш, гл. 1) Взлелеивать, взлелеять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Ном. № 9223. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Мет. Викохала, випестила, та й обоє покинули. МВ. I. 153. Викохала свою дівочу красу. Левиц. I. 37. 2) Выращивать, вырастить (животное, растение). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати? Шевч. 11.