Словник української мови (1937)/викльовувати
◀ виклопотати | Словник української мови В викльовувати |
виклюнути ▶ |
|
Викльо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́клювати, клюю, єш, гл. Выклевывать, выклевать. Клюнув бабу в око, та виклював око. Рудч. Ск. I. 38.