Словник української мови (1937)/викачалкувати
| ◀ викати | Словник української мови В викачалкувати |
викачати ▶ |
|
Ви́качалкувати, кую, єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
| ◀ викати | Словник української мови Борис Грінченко В викачалкувати |
викачати ▶ |
|
Словник української мови — В
викачалкувати
Борис Грінченко
1937
Ви́качалкувати, кую, єш, гл. Побить скалкой. Вона його викачалкувала та й прогнала. Екатериносл. у. (Залюбовск.).