Словник української мови (1937)/визнавати
| ◀ визірнитися | Словник української мови В визнавати |
визнаватися ▶ |
|
Визнава́ти, знаю́, є́ш, сов. в. ви́знати, знаю, єш, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнать, разведывать, разведать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк. 2) Заявлять, заявить, признавать, исповедывать. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. I. 80). 3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидетельствовать, давать показание. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103). 4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. III. 327.