Словник української мови (1937)/визвіритися

by Борис Грінченко

◀ визвіл

Словник української мови Борис Грінченко В визвіритися

визволений ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Зверски, сердито посмотреть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — гримнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.