Словник української мови (1937)/вижуритися

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вижуритися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́журитися, рюся, ришся, гл. Достаточно напечалиться. Я, добродійко, вижурився за себе, як сватався. Г. Барв. 311.