Словник української мови (1937)/вигуляти

by Борис Грінченко

◀ вигуляри

Словник української мови Борис Грінченко В вигуляти

вид ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́гуляти, ля́ю, єш, гл. Прогулять, истратить на гульбу, удовольствия. Заграй мені сяку-таку за коробку пастернаку! Як я тую вигуляю, піду другу накопаю. Грин. III. 648.