Словник української мови (1937)/вигоювати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вигоювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виго́ювати, гоюю, єш, сов. в. ви́гоїти, гою, їш, гл. Залечивать, залечить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.