Словник української мови (1937)/вигортати
| ◀ вигорнути | Словник української мови В вигортати |
вигортатися ▶ |
|
Вигорта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́горнути, ну, неш, гл. 1) Выгребать, выгресть. Ми його кочергою вигорнули. Рудч. Ск. II. 144. З мишиних нір достає було їх (горіхи)… З іншої нори… іноді було з доброї півкоробки вигорне. Сим. 200. Переносно: выбирать, выбрать, забрать. Ця хата, поки її зробите, вигорне з вас більш як на сто карбованців. Змиев. у. 2) Освобождать, освободить. Він (народ) своє народне слово спід польської руїни вигортає. К. Дз. 110.