Словник української мови (1937)/вигодити
◀ вигодинюватися | Словник української мови В вигодити |
вигодитися ▶ |
|
Ви́годити, джу, диш, гл. Угодить. Як встану раненько, кождому вигоджу. Гол. III. 348. — годи́ну. Выбрать время. Вигодили таку годину, що нікого дома не було. Черк. у.