Словник української мови (1937)/вигадувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вигадувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вига́дувати, дую, єш, сов. в. ви́гадати, даю, єш, гл. 1) Выдумывать, выдумать, придумать. Дідона вигадала грище. Котл. Ен. I. 23. Глухий не почує, то вигада. Посл. Учені люди вигадали такий струмент, що виміря кожну високість. Ком. I. 14. 2) Только несов. в. Прихотничать, привередничать. Як почала вигадувати: і те не добре, і се не гаразд, — дайте такого, що й не знаю якого.