Словник української мови (1937)/вивітрювати
| ◀ вивіряти | Словник української мови В вивітрювати |
вивітрюватися ▶ |
|
Виві́трювати, рюю, єш, сов. в. ви́вітрити, рю, риш, гл. 1) Выветривать, выветрить; переносно: искоренять, искоренить, уничтожать, уничтожить. Така вже запорозька натура: ні літа її не вивітрять, ні під сивим волосом не сховається. Стор. I. 132. 2) Только сов. в. Отколотить. Батько взяв хлопця за руку та добре його нагаєм вивітрив.