Словник української мови (1937)/вивірчувати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вивірчувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виві́рчувати, чую, єш, сов. в. ви́вертіти, рчу, тиш, гл. 1) Высверливать, высверлить, вывертеть. 2) Разматывать, размотать из чего-либо. Приїхали, він вивертів із рядна і поклав на столі (хліб). Рудч. Ск. I. 180.