Словник української мови (1937)/вивідувати
| ◀ вивідка | Словник української мови В вивідувати |
вивіз ▶ |
|
Виві́дувати, дую, єш, сов. в. ви́відати, даю, єш, гл. Разузнавать, разузнать, выведывать, выведать. Стали ся в нього вивідувати: ой брате, брате, що там слихати? Гол. Также и кого́ виві́дувати. Расспрашивать у кого. Сталися його вивідувати: «Що там доброго в Уграх слихати?» АД. I. 43. — ума́. Стараться узнать образ мыслей. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує.