Словник української мови (1937)/вивертати

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вивертати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виверта́ти, та́ю, єш, сов. в. ви́вернути, ну, неш, гл. 1) Выворачивать, выворотить (на другую сторону). Покіль кожух не вивернеш, він все здається чорним. Ном. № 11148. 2) Опрокидывать, опрокинуть, переворачивать, переворотить; выворачивать, выворотить. З відер воду вивертає. Лукаш. 74. Щоб тебе буря вивернула. Ном. № 3668. Вивернем горщик з борщем. Ном. № 14168. Аж коріння вивертає. Рудч. Ск. I. 66. Він вивернув дуба. Мнж. 37. Усіх батькі́в з того́ сві́ту виверта́є. Сильно ругается по отцу. О. 1861. III. 95. 3) Вываливать, вывалить. Раненько взяли знов хліб святий, півня з куркою і страшенну щуку. Пішли до попа. Щуку на ослінець так і вивернули; положили хліб на столі. Г. Барв. 184—185.