Словник української мови (1937)/виваляти
| ◀ вивалюватися | Словник української мови В виваляти |
вивапити ▶ |
|
Ви́валяти, ляю, єш, гл. 1) Повалить все или многое. Сунулись тії тури в пущу, — так і виваляли дерево. ЗОЮР. II. 204. 2) Вывалять, обвалять во что, испачкать каким-либо сыпучим веществом. Упустив хліб, виваляв у пісок, — як же його тепер їсти?
Виваля́ти, ля́ю, єш, гл. = Вивалювати. Пусти, суко, враз до хати, щоб двері не виваляти. Лукаш. 114.