Словник української мови (1937)/виважувати
| ◀ виважити | Словник української мови В виважувати |
виваксувати ▶ |
|
Вива́жувати, жую, єш, сов. в. ви́важити, жу, жиш, гл. 1) Взвешивать, взвесить, вывешивать, вывесить; рассчитывать, рассчитать. Виважують, щоб і біг ласкав, і батіг ляскав. Ном. № 1276. Твори ж мою вже виважену волю. К. ЦН. 257. 2) Выверять, выверить (весы). 3) Поднимать, поднять при помощи подложенного под тяжесть рычага. Виважив пенька. Черк. у. — две́рі. Выставлять, выставить дверь, подняв ее с петель рычагом. А як наважу, двері виважу. Гол. I. 147. — якір. Поднимать, поднять якорь. Мнж. 180. 4) Размахиваться, размахнуться. Як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці. Мир. ХРВ. 53. 5) Раздумывать так и этак, взвешивать, взвесить в мыслях.