Словник української мови (1937)/вибухати

by Борис Грінченко

◀ вибух

Словник української мови Борис Грінченко В вибухати

вибухатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вибуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́бухнути, ну, неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з комина вибухає. Вибухла війна. Гн. II. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрелить. Вибухнуло в рушниці.