Словник української мови (1937)/верша
◀ верчик | Словник української мови В верша |
вершак ▶ |
|
Ве́рша, ші, ж. Рыболовный снаряд конусообразной формы, сплетенный из прутьев. Раки, лізьте в вершу. Ном. № 6897. Роз'їхавсь як верша. Стор. II. 27. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Ном. № 7999. См. Єтір з пруття.