Словник української мови (1937)/верх
| ◀ вертялка | Словник української мови В верх |
верхи ▶ |
|
Верх, ху, м. 1) Верх. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Рудч. Ск. Вода так через верх ллється. Рудч. Ск. З ве́рху до спо́ду. С верху до низу. На ве́рсі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. Г. Барв. IV. 30. Через верх слу́хати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. Г. Барв. 277. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух… сіронімецький верх. Сим. 227. 4) Верхняя часть, верхний край чего-либо. Верхи́. В палке верхний конец, когда на ней мі́ряються, чья очередь. Ив. 14. — у не́воді. Верхний край невода. Вас. 186. Браун. 10. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Kolb. I. 63. Ой у горо́ді конопельки — верхи зелененькі. Мет. 61. А що буря верхи позривала. Грин. III. 418. На дуба зліз, на самий вершечок. Чуб. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Ном., стр. 296, № 196. Твоя́ ха́та, а мій верх. Обрядовые слова новобрачной, подъезжающей к хате мужа, выражающие пожелание властвовать в доме мужа. Мил. 123. 7) Дымовая труба, отверстие для выхода дыма из печи. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Нп. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. Сим. 130. 8) Верха́ми = Ве́рхи. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. Грин. III. 266. 9) Верх, излишек. Вас. 191. Ум. Вершо́к, верше́чок.