Словник української мови (1937)/вервечка

by Борис Грінченко

◀ верб'я

Словник української мови Борис Грінченко В вервечка

верг ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Верве́чка, ки, ж. 1) Веревочка, на которой привешена люлька, колыбель (всех верве́чок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Мет. 4. 2) Ряд, толпа людей, животных. А он Грицько малу вервечку за собою веде. Мир. Пов. I. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.