Словник української мови (1937)/вербувати
| ◀ вербування | Словник української мови В вербувати |
вербунка ▶ |
|
Вербува́ти, бу́ю, єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? ЕЗ. V. 143. Ой якже нас вербували, злоті гори дарували; а якже нас звербували, то в кайдани закували. Нп.