Словник української мови (1937)/вацюкати
| ◀ вацю | Словник української мови В вацюкати |
ваш ▶ |
|
Вацю́кати, каю, єш, одн. в. вацю́кнути, ну, неш, гл. Звать, позвать свинью криком: вацю́! Біжу, як те поросятко, як на його скаже: «паць! паць!» або вацюкне. Г. Барв. 354.