Словник української мови (1937)/вартувати

by Борис Грінченко

◀ вартування

Словник української мови Борис Грінченко В вартувати

вартунок ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вартува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Я тебе буду вартувати тепер. Чуб. 2) Стоить. Вона (праця) дома ж таки втроє більше вартує. О. 1862. IV 104.