Словник української мови (1937)/валяти

by Борис Грінченко

◀ валяка

Словник української мови Борис Грінченко В валяти

валятися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Валя́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Валить, сваливать, опрокидывать. Чорт розсердився, налітає і хату валяє. Рудч. Ск. II. 116. Буйний вітер в полі повіває, бідного козака із ніг валяє. АД. I. 2) Валять (сукно). 3) Бить, сбивать (с дерева). 4) Пачкать, марать. Помалу ступайте, пилу не збивайте, шмаття не валяйте. Чуб. III. 34. 5) — ко́ней. Выхолащивать лошадей. Шух. I. 211. 6) Испражняться. Мнж. 122.