Словник української мови (1937)/валувати

by Борис Грінченко

◀ валування

Словник української мови Борис Грінченко В валувати

валучня ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Валува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Сильно лаять. Десь вовк у селі, бо так собаки валують. Черк. у. Чи чули ви, як сю ніч валували собаки? КС. 1883. XII. 700. 2) О баранах: совокупляться с овцами. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні. Шух. I. 210.