Словник української мови (1937)/вайлуватий
| ◀ вайлом | Словник української мови В вайлуватий |
вайлюка ▶ |
|
Вайлува́тий, а, е. Неповоротливый, неловкий, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.
| ◀ вайлом | Словник української мови Борис Грінченко В вайлуватий |
вайлюка ▶ |
|
Словник української мови — В
вайлуватий
Борис Грінченко
1937
Вайлува́тий, а, е. Неповоротливый, неловкий, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.