Словник української мови (1937)/важко
| ◀ важкий | Словник української мови В важко |
важливий ▶ |
|
Ва́жко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. I. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Нп. Тяжко-важко убогому багату любити. Нп. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. 104. Ва́жко бре́ше. Сильно врет. Ум. Важе́нько, важке́нько. А ненька зачула, важенько здихнула. Макс.