Словник української мови (1937)/вадити

by Борис Грінченко

◀ ваджуватися

Словник української мови Борис Грінченко В вадити

вадитися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ва́дити, джу, диш, гл. 1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Ном. № 7159 Хліб на хліб не вадить. Ном. № 12028. Багацько не вадить. Ном. № 1366. Як не чує, то й не вадить. Ном. 2) Безл. Тошнить.