Словник української мови (1937)/в'янути

by Борис Грінченко

◀ в'ялити

Словник української мови Борис Грінченко В в'янути

в'ятер ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

В'я́нути, ну, неш, гл. 1) Вянуть. Куди гляне, трава в'яне. Ном., стр. 304, № 497. 2) Чахнуть, увядать. Чого в'янеш, моя доню? Шевч. Лихо, лихо! мати в'яне, дочка червоніє. Шевч. 20. Се́рце в'я́не. Сердце замирает, дух захватывает. З мушкетом стане, а серце в'яне. Нп. Твоє личенько біле рум'яне, хто на його гляне — серденько в'яне. Мет. Во́лос в'я́не (слухаючи що) — говорится, когда приходится слышать что-либо сильно неприятное (?). А в мене волос в'яне, се слухаючи. Г. Барв. 441. Так співає, аж волос в'яне.