Словник української мови (1937)/в'язати

by Борис Грінченко

◀ в'язань

Словник української мови Борис Грінченко В в'язати

в'язатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

В'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долини, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять к чему, связывать с чем. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111. 4) — ру́ку. Жениться, выходить замуж.