Словник української мови (1937)/біс
| ◀ бірше | Словник української мови Б біс |
бісдерево ▶ |
|
Біс, бі́са, м. 1) Бес, дьявол. Чорт чорний, а біс рябенький. Ном. № 193. 2) До біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса! Шевч. 3) З біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначения усиленной степени качества. Моторні ж з біса! Стор. МПр. 45. З біса швидка! Бел.-Нос. О, хитра з біса! Котл. 4) К бісу! К чорту, прочь, долой! Отуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у. 5) Бісом диви́тися. Сердито смотреть, косо поглядывать. Фр. Пр. 57. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь. Котл. Ен. 6) Один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое. Фр. Пр. 58. 7) Біс твоєму ба́тькові или матері! Бранное пожелание. 8) На біса; якого біса. Зачем; на кой чорт. Якого біса ти тут попід тином валяєшся? Полт. На біса ти це зробив? Полт. 9) Біса з'їсти. Ничего не получить. Бел.-Нос. 10) Біса вхопи́ти. Ошибиться. Бел.-Нос. 11) Йому сам біс діти коли́ше. Ему все удается. Бел.-Нос. 12) Хай тобі біс! Бранное пожелание. 13) Біс ба́тька зна! Чорт знает. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові. Левиц. Пов. 348. 14) Біс-ма, біс-має. Нет, не имеется. Оступися, в тебе хисту біс-ма. Чуб. V. 176. 15) Біс-дерево. Раст. Datura Stramonium. Шейк. Вх. Пч. II. 31. Ум. Бісик. Ув. Бісяка.