Словник української мови (1937)/білуватий

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
білуватий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Білува́тий, а, е. Беловатый. Снігову хмару можна зараз примітити, бо вона білувата. Дещо. На небі ходють круглі білуваті хмари. Грин. II. 21.