Словник української мови
Борис Грінченко
Б
біловус
Київ: Соцеквидав України, 1937

Біло́вус, са, м. 1) Человек с русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе? Федьк. I. 25. 2) Человек с седыми усами.