Словник української мови (1937)/білля
◀ білко | Словник української мови Б білля |
біло ▶ |
|
Бі́лля, ля, с. 1) Белила. На́ тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило. Подольск. г. 2) Белье? Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля. Грин. III. 340. См. Набілля.