Словник української мови (1937)/біларапський

Словник української мови
Борис Грінченко
Б
біларапський
Київ: Соцеквидав України, 1937

Білара́пський, а, е. Употребл. в думе для обозначения какой-то, вероятно фантастической, земли: (Буря) судна козацькі-молодецькі на три часті розбиває: перву часть ухопило — у біларапську землю занесло. АД. I. 177.