Словник української мови (1937)/бізун

by Борис Грінченко

◀ бізуватися

Словник української мови Борис Грінченко Б бізун

бізцем ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бізу́н, на́, м. 1) Нагайка, арапник. К нему прибігає, бізуном го затинає. Гол. I. 7. Голий, як бізун. Совершенно голый. Ном. № 1524. 2) Плотовщик; рулевой. Желех.