Словник української мови (1937)/бідувати
| ◀ бідування | Словник української мови Б бідувати |
бідуля ▶ |
|
Бідува́ти, ду́ю, єш, гл. Бедствовать, терпеть несчастье. П'є п'яниця неділю… п'є п'яниця другую, а я бідна бідую. Чуб. V. 585. Лучче мені жінку мати, як самому бідувати. Чуб.