Словник української мови (1937)/бучний

by Борис Грінченко

◀ бучина

Словник української мови Борис Грінченко Б бучний

бучність ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бучни́й, а́, е́. Роскошный, великолепный, богатый; шумный. Бучне весілля справили. МВ. I. 145. Бучні були свачини. НВолын. у. Бучни́й дощ. Дождь с большим ветром, бурей. НВолын. у. Ум. Бучне́нький.